ПЕРЛИНИ ФОЛЬКЛОРУ У ТВОРЧОСТІ К.М.СЕМЕНТОВСЬКОГО
         Однією з найдавніших форм духовної культури народу були своєрідні перлини народної мудрості й творчості – загадки. Вони, як написані закони, народжуються разом з людиною і передаються з покоління в покоління.
Це дотепне метафоричне запитання, поставлене у формі хитромудрого короткого опису будь-якого предмета чи явища, своєрідний і дуже давній вид народної творчості. Загадування в Україні завжди було неодмінною умовою не лише розумового розвитку дитини, а й випробовування кмітливості, мудрості та зрілості дорослих. У сиву давнину загадкам надавали магічного значення, вони були пов'язані з культовими обрядами й звичаями. Вміле їх відгадування вважалося ознакою розуму і щасливої вдачі.
У попередніх дослідженнях ми порівнювали записи відомого етнографа, нашого земляка Костянтина Максимовича Сементовського у розрізі часу. Цьогоріч продовжили роботу над іншим розділом, щоб повернути сучасному поколінню його етнографічні праці, йому заслужену славу. Цікавою для нас виявилася фольклористична праця Сементовського «Малоросійські і галицькі загадки», яка була видана у 1851 році, у якій записано 380 загадок. Їх тематичне коло надзвичайно широке. Автор поділив збірку на розділи, але не назвав їх. Тому ми спробували визначити тематику загадок. 
Важко переоцінити роль Сементовського як фольклориста, що доніс до нас із І половини ХІХ століття ці маленькі скарби мудрості нашого народу, збиранню та дослідженню яких у різні часи приділяли увагу. Ось і ми внесли невеличку часточку в історію відродження славних традицій українського народу.
Провівши пошукову роботу, ми зрозуміли, що сучасна молодь повинна виховуватися на традиціях нашого народу, щоб по-справжньому пізнати свій рідний народ  необхідно вивчати історію, мову, культуру, ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, безперервно розвивалася і водночас зберігала певні стійкі свої риси, які утверджувалися, поширювалися, ставали традиційними. Важливо, щоб у кожному районі, місті й селі, у кожному навчальному закладі та сім’ї дотримувалися і передавали наступним поколінням свої традиції, які всі разом творять самобутній лад українців, сприяють формуванню національної гідності.
Тож торкнімося українських народних коренів та повернімося до тих знань, які зберегли для нас пращури!

  Сичова Віта, учениця 9 класу