В ОЗ « Калайдинцівська ЗШ І-ІІІ ст. ім Д.Ф. Рубцова» почав працювати  ще один пошуковий загін на базі учнів 6 класу під керівництвом Нечипоренка М. Г. та Сліпич В.Б. Пошуковий загін  вивчає таємниці  річкової долини Удаю, тому й вибрав собі назву «Піскарі». Наукова новизна роботи полягає в тому, що  вперше було досліджено р. Удай на певному проміжку річкової долини – від села Постав-Мука до с.Лушників. До цього часу розробка даної теми в цьому регіоні не проводилася.
Метою даного дослідження є здійснення детального гідрологічного опису річкової долини Удаю,  вивчення значення річки для жителів навколишніх сіл, установлення причини  сучасного стану річки.
Реалізовуючи поставлену мету і завдання, пошуківці в ході дослідницької діяльності зустрічалися з місцевими жителями П.Д.Підтоптаним, А.М.Мисником, В.М.Гринченком, М.О.Різуненком та записали  спогади, досліджували мікротопоніми річкової долини, вивчали  її флору та фауну, визначали екологічний стан . У ході роботи були написали  повідомлення і реферати на цю тему, з якими учні виступали  на уроках географії. Також були опрацьовані архівні матеріали шкільного музею.
Найбільше учням   сподобалося подорожувати на човні та проводити дослідження води, рослинності берегів  річки.
Річки міліють, замулюються, вода стає малопридатною для використання, зменшується кількість риби. Основною причиною зміни глибини та ширини русла є їх замулення, яківикликані збільшенням надходження твердого матеріалу – продуктів змиву ґрунтів із площі водозбору, а також механічним забрудненням русла сміттям.Тому й з’явилася проблема збереження водних ресурсів. Саме в цьому і полягає актуальність даної роботи.
 Перші враження дали поштовх для написання членами пошукового загону літературних творів про перлину нашого краю - Удай.
Річка стає болотом
Річка стає болотом
Хіба я не так кажу?
Замість піщаного пляжу
Я по багнюці  ходжу.
Там,  де ходили баржі,
Де линув дитячий сміх,
Залишились тільки жабки
І квакання чути їх.
Що ж у майбутньому буде?
Чи думає людство про це?
Відповідь тане в болоті,
А річка вірить і жде.
                      Сененко Владислав   учень 6 класу
Річка Удай
Я народився в чудовому селі Лушники. З дитинства спостерігав за нашою річкою Удай. Вона огинає все наше село.  Багато видів квітів прикрашає її зелені береги.
Удай омиває декілька  мальовничих островів. Кожен з них має свою назву: Дубовий (там ростуть старезні дуби), Сосновий (має велику кількість сосен) та інші. Багаті вони  різноманітним  рослинним і тваринним світом. На берегах річки Удай можна зустріти  диких кабанів , лисиць , косуль , зайців та інших звірів.
Мене зацікавило питання: звідкіль пішла назва річки  Удай? В інтернеті я прочитав таку легенду: ця річка пішла від сліз Удай, дочки якогось князя. Вона була  чудова, як майське сонце. З усіх країн приїздили  князі, королевичі  просити її руки. Молоді лицарі  хотіли звабити її своєю хоробрістю і багатством. Але княжна й чути не хотіла про весілля. Порадившись між собою,  вони  вирішили роз’їхатися. Сумно стало в палаці. Залишилась  вона сама. Пройшло декілька літ…  Помер князь, до влади прийшов  інший. Княжна мусила вибиратись із палацу. І вирішила  збудувати собі будинок за горою.  Жила вона в тій хатині одна-однісінька.  Дні і ночі плакала Удай. Із цих сліз і  утворилася річка.
                                                                                                                                                            Пирогов Євгеній,  учень 6 класу