Школа – то серце села, яке б’ється в єдиному ритмі з часом. Перегорнувши сторінки історії розвитку освіти в Калайдинцях, як на кіноплівці, можна побачити життя села протягом сотні років.

У 1860 році в сані священика церкви Андрія Первозданного в Калайдинці прийшов Микола Васильович Бельговський, який за власні кошти з 1861 по 1865 рік проводив навчання сільських дітей. З документів Центрального державного історичного архіву України м.Києва стало відомо, що у 1872 році в Калайдинцях існувала церковно-приходська школа на утримання якої виділялося 100 карбованців. Це була звичайна глинобитна хата. Учні трьох класів розміщувалися у двох кімнатах, у яких навчання проводила одна вчителька. Протягом кількох останніх років існування церковно-приходської школи вчителькою працювала донька священика Свириденко (Бельговська) Катерина Миколаївна. Заняття розпочиналися 1 вересня і закінчувалися в травні. Оскільки ж більшість дітей постійно допомагали вдома батькам по господарству, то й класи наповнювалися з настанням зими. Вступали до школи з 8 років. Навчання не було обов’язковим. Багато селян не могли віддати дітей до школи, бо не мали змоги купити їм одяг і взуття. Більшість учнів,що бажали вчитися, приходили до школи в недоношених батькових чи материних чоботях, піджаках з плечах дорослих. Книги і зошити носили в полотняних торбинках. Підручники переходили від одного учня до іншого до того часу, доки там можна було розібрати літери. Не маючи змоги купити зошити, учні писали на грифельних дощечках. Чорнило виготовляли з бузини чи сажі. Навчали арифметику, граматику, читання. Велика увага у школі приділялася вивченню церковнослов’ янської мови та закону Божого. Закон божий викладав священик. Навчання проводилося російською мовою. Хоча сім’ї в селі були багатодітні, та до першого приходило 26-23 учні (решта не навчалися), а закінчували тільки третій клас не більше 10 -12 учнів (майже половина дітей залишала школу через відсутність умов для навчання). У 1910 році в селі земство розпочало будівництво школи,  яке тривало до 1912 року. У земській школі було чотири класи. Окрім традиційних предметів, давалися початкові відомості з природознавства , історії, географії. Перший випуск  четвертого класу було здійснено у 1913 році. Іспити склало 5 осіб. До 4 класу взяли учнів, які закінчили три класи церковно-приходської школи, що діяла паралельно з земською до осені 1912 року. Першими  вчителями були Назаренко Андрій Якович і Ольшанська (Маркова) Ніна Іванівна, згодом тут працювали О.А.Марков, Л.У.Фінляндська.

Земська школа 1910 - 1912р.р.

Семирічну освіту можна було здобути в Лубнах, Тарандинцях, Вовчику. У 1912 році з села Калайдинці в Тарандинцях навчалося лише 2 учні: Стеценко Михайло Олексійович і Заєць Андріян Якович.

 Під час революції і громадянської війни школа працювала з великими переривами. Завідуючим школи був Марков Олексій Андріянович. Кількість учнів, що навчалися, збільшилася. Працювали уже не комбінати, а паралельні класи, вчилися не лише діти шкільного віку, а й старші. 

Зріс потяг населення до навчання, хоча матеріальні умови життя села були ще досить поганими. Семирічну освіту здобувала частина учнів у Новаках. 1923 року в селі працює добровільне товариство «Геть неписьменність», яке сприяло поширенню освіти віком до 40 років. Крім вчителів, з неписьменними працювали і активісти – молодь.

 У 1930-1931 роках було введене загальнообов’язкове початкове безплатне навчання дітей віком 8,9,10 років. У 1932 році школа починає переростати в семирічну – було відкрито 5 клас. У 1935 році був перший випуск 7 класу. У цей же рік у школі було створено комсомольську організацію. Великим авторитетом жителів села користувався директор школи Гетьман Панас Макарович.

 Восени 1938 року в школі було відкрито 8 клас, але випуску з 10 класу не було, бо в 1941 році розпочалася війна.

 У зв’язку з реорганізацією школи із початкової в семирічну склалися такі умови, що кількість класних кімнат колишньої земської школи не могла вмістити всіх учнів. Тому колишній будинок священика Бельговського було передано школі, де і розмістилася частина класів.

Випускники  семирічки (1940 рік)

У час окупації в цьому приміщенні розміщувався агропункт, який німці, відступаючи спалили, знищивши при цьому все шкільне майно. У 1941-42 роках школа не працювала зовсім, а 1942-43 рр. відбувалося навчання лише в початкових класах. Населення з недовірою ставилося до такої школи, тому дітей у ній було мало. 18 вересня 1943 року село звільнено від окупантів, а в жовтні цього ж року почала працювати семирічна школа. У ній бракувало найнеобхіднішого: не було парт, стільців, унаочнення, книг, паперу, чорнила, канцприладдя. Приміщення не опалювалося, вікна була без скла. Діти не маючи взуття, в недоношеному одязі дорослих з’являлися до школи. Вело їх непереборне бажання вчитися. Першим директор школи був Мисник  Петро Григорович. Школа працювала у дві зміни. Розпочиналися і закінчувалися уроки при гасовій лампі. Розмістити учнів у п’яти класних кімнатах навіть при двозмінному навчанні було важко. Велику увагу  організації навчання приділяв Придушко Григорій Орестович, який працював директором у 50-х роках. У 1956-1957 рр. з ініціативи директора школи Синенка Василя Яковича силами педколектив та батьків за рахунок виділених на ремонт коштів було збудовано приміщення майстерні по дереву та металу, яке використали під класні кімнати. У 1957-1958 роках було збудоване друге глинобитне приміщення, у якому розмістили майстерню.

Навчальні майстерні 1957-1958р.р.

У 1958 році школу було реорганізовано в середню, перший випуск якої зроблено в 1961 році. Розпочату Синенком добудову чотирьох класних кімнат (закладений фундамент) завершив у 1962 році Дзюба Валентин Федорович. Інші три класні кімнати були добудовано влітку 1964 року під керівництвом директора Коновальчука Івана Петровича. Велику увагу приділили зміцненню матеріальної бази школи директори Семенець Я.Д. та Батієвський П.І. За роки їхньої роботи було запроваджено кабінетну систему навчання, проведено водяне опалення та збудовано приміщення їдальні. Але час безжальний. Він ставить свої вимоги.

 Калайдинцівська середня школа (1996 рік)

Приміщення школи, яке було рідним багатьом педагогам і випускникам , застаріло. У часи комп’ютерних технологій у школі не вистачало класних кімнат, не було спортивної та актової зали, бібліотеки. Для ознайомленням із станом справ дирекцією школи було запрошено обласне керівництво. Управління капітального будівництва замовило в Укрміськбуді м. Полтави проектну документацію, яка виготовлялася протягом чотирьох років і була викуплена колгоспом «Більшовик» на чолі з Китайгорою О.І. У 1992 році розпочато будівництво школи генеральним підрядником ПМК-4. Та, на жаль, з 1994 і до кінця 90-х років через відсутність фінансування будівельні роботи призупинилися.

1 вересня 2000 року до школи завітав голова обласної ради Полієвець О.В., який пообіцяв докласти всіх зусиль, щоб добудувати приміщення. І закипіла робота. Але можливості обласної ради в умовах фінансової скрути виявилися обмеженими. Тому на завершальному етапі будівництва восени 2001 року за дорученням Президента України Л.Д.Кучми  ВАТ «Укрнафта» (генеральний директор         Салмін О.В.) виділила кошти в сумі більше 2,5 мільйона гривень на добудову школи. Завдяки цілеспрямованості нинішнього директора школи Мисника Сергія Івановича, його компетентності, досвідченості, наполегливості, а головне любові до дітей, 19 грудня 2001 року у центрі села гостинно відкрила для дітей  двері красуня-школа, яка визнана однією з  кращих в області.

Храм знань (2001р.)