Новини
Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек 08.11.2021 16:13 |   
Осмислення історії всієї України можливе лише через пізнання історії малої Батьківщини. Знання про рідний край так само необхідні для духовного розвитку дитини, як уміння читати і писати. Вивчення місцевої минувшини сприяє формуванню в молоді історичної свідомості та національної гідності.
З 1 по 31 жовтня відбувся Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під гаслом «Краєзнавство в шкільній бібліотеці: нові традиції та цінності». Метою краєзнавчої роботи є поглиблення знань про свій рідний край, його природу, історичну минувшину і сьогодення. Саме такий підхід допомагає школярам знайти відповіді на запитання: хто ми? Чиї діти? Яких батьків? Шкільна бібліотека як важлива складова освітнього простору займає особливе місце в системі краєзнавчої роботи. Осягнути душею нашу Батьківщину допомагають оформлені в бібліотеці стенди «Мій рідний край - моя історія жива», « З літературної криниці рідного краю», «Календар знаменних і пам’ятних дат», а також постійно діючі виставки «Землею Полтавською», «В нашім серці Україна», « Писемність, мова – коштовний скарб народу» та змінні виставки, присвячені Дню захисників і захисниць України та Дню Пам’яті й Примирення, «Козацький дух – непереможний» і «Друга світова війна в творах української літератури».
На жовтень припадають дві важливі дати для нашого народу: День захисників і захисниць України та визволення рідної землі від німецьких загарбників, а для наших краян - ще й День села. Так, на День села в урочистій обстановці за участю керівництва міста та району, громадськості, жителів навколишніх сіл, учнів, воїнів АТО, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, афганців у центрі села було відкрито пам’ятник Героям Захисникам, у шкільному музеї хвилиною мовчання вшановано пам’ять хоробрих героїв, які полягли за нашу Вітчизну.
До Дня Захисника України в парку Слави с.Калайдинці учасники АТО Олександр Клюшник, Ігор Половніков, Володимир Мовчан з джурами роїв «Соколята» та «Удайські козаки» поклали квіти до пам’ятника «Героям Захисникам», посадили молоді дуби, започаткувавши Алею Пам’яті всіх , хто поліг за рідну землю, відвідали кімнату Захисників Вітчизни, де відбулася зустріч з учнями школи, та спортивно – козацьке свято «Козацька держава – наша гордість і слава».
Учні початкових класів долучилися до вітань захисників зі святом. Діти виготовили вітальні листівки та подарували їх учасникам АТО, що завітали до нашої школи. Також в переддень свята четвертокласники перегорнули сторінки історії українського козацтва, провели вікторину "Стежками славних козаків".
З нагоди свята Покрови юні джури роїв та пошуковий загін «Патріот» взяли участь у щорічному Всеукраїнському конкурсі з національно- патріотичного виховання « Я козацького роду», який проводить шкільний портал.
Традиційно щороку в жовтні завершується написання пошукових робіт «Моя Батьківщина - Україна». Щедрий Лубенський край на джерела духовності. Із давніх-давен відбувалися тут незвичайні події, а місця оповиті легендами, які передаються з покоління в покоління. Пошуковці загону «Джерельце» (керівники Босікова О.В., Федоренко Н.В., Спиця Ю.С.) зібрали й перекази й легенди нашої місцевості, «Берегиня» (Сичова В.Г., Гроза Л.В.) зібрали історичний матеріал про цілюще джерело села Калайдинці. Члени пошукового загону «Патріот» (Десятник Т.В. , Пирогова Ю.І.) відшукали та систематизували матеріали про побут, одяг і зброю козаків лубенської сотні ХVII ст. Пошуківці загону «Оберіг» ( Скребець С.І., Крутій Н.В.) вивчили матеріал про діяльність братів Шеметів - поборників державної незалежності. Учасники гуртка «Юний еколог» під керівництвом Дацій О.М. взяли участь у Всеукраїнському конкурсі фоторобіт за напрямком «Захист екології та природних ресурсів», де посіли ІІ місце – глядацьких симпатій, а також створили соціальну рекламу по захисту навколишнього середовища.
З великим нетерпінням і непідробною цікавістю чекають учні на зустріч з місцевим краєзнавцем П.Д. Підтоптани, який ділиться зі школярами своїми краєзнавчими розвідками й дослідженнями про легенди й перекази нашого краю, про відомих людей нашої місцевості та історичне минуле рідної землі.
Важлива роль у системі навчально - методичної , виховної роботи нашої школи відводиться історико – краєзнавчому музею. Щороку до початку радянсько – німецької війни, визволення Лубенщини та України, дня Памяті і Примирення в кімнатах «Його ім’я носить наша школа», «Трагічне відлуння подвигу» шкільні екскурсоводи проводять тематичні екскурсії.
На День села та на Покрову відбулися зустрічі пошукового загону «Патріот» з реконструктором військово – ігрової групи «Піхотинець» , яка займається відтворенням подій ХVII ст., Другої світової війни. Темою зустрічі цього разу стало знайомство учнів з побутом , одягом, зброєю козака лубенської сотні ХVІІ ст.. Завдяки спільним зусиллям працівників музею та шкільної бібліотеки заклад поповнюється речами побуту, світлинами, зразками одягу, вишиванками. Так у жовтні краєзнавець, учитель -пенсіонер Батієвський П.І. та отець Борис Конрад подарували стародавні книги. Поповнилася шкільна бібліотека і краєзнавчими розвідками, люб’язно подарованими краєзнавцем В. Мисником.
У час відродження духовності, повернення до народних витоків, ми поступово прямуємо до пізнання самих себе, історії свого народу., повертаємося обличчям до коріння нашої нації, традицій, бо знаємо, що «без коріння нічого не росте, без коріння гине все живе».
Із людов'ю до природи 25.10.2021 21:01 |
На допомогу Калайдинцівському лісництву в зборі осіннього врожаю жолудів прийшли активні учні ОЗ «Калайдинцівська ЗОШ ЛМР». «Уже стало доброю традицією спільно з учнями збирати жолуді, а потім разом висаджувати ліс. Така колективна робота дорослих працівників лісу та майбутнього покоління сприяє не лише корисному дозвіллю, а й поглибленню знань, засвоєних під час освітнього процесу, та прищеплює любов до природи,» - переконаний майстер Калайдинцівського лісництва Сергій Глушко. «Головне багатство людини – здоров’я» 20.10.2021 17:05 |
Здоров’я — це перша і найважливіша потреба людини, яка визначає його здібність до праці і забезпечує гармонійний розвиток особистості. Воно є найважливішою передумовою до пізнання оточуючого світу, до самоутвердження та щастя. Наше здоров’я залежить багато від чого, але найбільше від способу життя. Він має найбільший вплив на стан здоров’я і закладає фундамент гарного самопочуття, зміцнює захисні сили організму та розкриває його потенційні можливості.
З метою мотивації молоді до кращого у нашій школі пройшов місячник здорового способу життя під гаслом «Головне багатство людини – здоров’я»
У 8 класі була проведена ділова гра «Ми за здоровий спосіб життя!», де діти повторили головні правила здоров’я і відправились на острів, де кожна команда отримала своє завдання, розробила «План негайних дій» щодо безпечного життя на острові, «Кодекс прав та обов’язків щодо свого здоров’я», створила «Закон проти шкідливих звичок», працювала над створенням «Екологічного закону». Гра була і цікава, і пізнавальна.
Для 7 класу був проведений урок з елементами тренінгу «Твоє життя – твій вибір», де діти визначали, що для них життя, дізнавалися про символи життя, інтереси і здібності.
У 9 класі проведена лекція «Профілактика шкідливих звичок». Пропагування здорового способу життя, де діти вкотре переконалися про те, як шкідливі звички негативно впливають на людину, ознайомились із лепбуком «Ми за здоровий спосіб життя» та переглянули відео.
Для 6 класу було проведено захід на тему «Обираємо здорову їжу», де діти ознайомились і закріпили свої знання про здорове харчування та його користь.
Для 5 класу була проведена цікава і захоплююча вікторина «Здоровим бути модно!». Діти з великим задоволенням взяли в ній участь. Вони розгадували кросворди, дізнавались, з якого твору вислів, читали деформовані тексти та змагались між собою.
Для учнів початкових класів була проведена виставка малюнків на тему "Збереження здоров’я та безпека життєдіяльності", «Я і мої друзі за здоровий спосіб життя».
Також протягом місяця Ю.Ф. Циганіна проводила рухливі перерви для всіх учнів школи.
Відбулися спортивні змагання для учнів 6-8 класів. Діти змагалися та демонстрували найкращу спортивну підготовку, творчі й розумові здібності.Провели ці змагання Дацій О.М. та Голубенко Л.І.
Отже, місяць у нас був цікавим, корисним і насиченим! Бажаємо всім здоров’я! "Криниці життєдайне джерело" 16.10.2021 13:51 |
 Стоїть стара криниця, похилилась...Блищить сльозами в глибині вода.
Між споришами стежка загубилась,
І постаріла вишня молода...
Щедрий лубенський край на джерела духовності. Із давніх давен незвичайні тут події та місця оповиті легендами, які передаються з покоління в покоління. Одну цікаву бувальщину про чудодійну калайдинцівську криницю розповіли нашій пошуковій групі Сергій Іванович Мисник, історик, директор ОЗ «Калайдинцівська ЗОШ ЛМР» та Петро Дмитрович Підтоптаний, краєзнавець, член спілки журналістів - люди, від яких ми не один рік черпаємо матеріали, які щедро діляться краєзнавчими розвідками, вишукано-правдивими історіями рідного краю. Тому і вирішили дізнатися більше інформації про надзвичайну криницю, відродити пам’ятку села для прийдешніх поколінь.
Досліджуючи криницю в Калайдинцях, ми дізналися, що більшість людей знають про їх існування, але знанням «біографії», нажаль, володіють практично одиниці – старожили. Тому й вирішили з'ясувати її історію.
Більше 120 років тому, коли відомий етнограф Василь Милорадович досліджував Лубенщину, у своїй праці «Лъсная Лубенщина» назвав її північну частину «краєм криниць і садів». Більш влучної назви годі й придумати. Нею дослідник дав найкоротшу характеристику цього краю. Мабуть, доречним було б заглибитися в минувшину і дослідити феномен «криниць», що ми й робимо.
За східною околицею села Калайдинці на початку мальовничого урочища Кравцівське, в глибокому Кальницькому яру, знаходиться славнозвісна Свята Криниця. Кожного року на третій день Клечаних свят (Трійці) тут відзначається її свято. Біля джерела збираються місцеві мешканці і жителі навколишніх сіл, правиться молебень священиком Калайдинцівської Свято-Андріївської церкви отцем Димитрієм, співає півча, всі освячуються цілющою водою. Опісля кожен із присутніх набирає і несе із собою, як дорогоцінний скарб, кришталев-джерельну воду з великою вірою в зцілення. І вона допомагає.
Сергій Іванович розповів, що історія виникнення цього джерела тягнеться в глибину віків. За переказами старожилів, а ті дізналися від своїх дідів-прадідів, колись давно посеред яру вертикальним струменем ударила вода, та така влітку була холодна, що зводило зуби. Взимку ж вона ніколи не замерзала. До джерела потяглися люди: жниварі, пастухи, косарі. Стали помічати, що вода, якщо її постійно пити, знімає втому і додає фізичної сили. Біля нього, як зазвичай це і буває, утворилася калюжка прозорої води (ковбаня). У спеку з неї напували волів, коней, корів. Помітили, що як тільки стемніє і настає ніч, на тому місці горить свічечка. Як тільки підійде хто-небудь поближче, вона гасне. Спочатку думали, що то місяць віддзеркалюється в джерелі, пізніше переконалися – свічка.
Петро Дмитрович пригадав цікаву історію, що встигла вже стати майже легендою, пов’язану з цією криницею. Було то наприкінці ХІХ ст. На сільському кутку Горбатівка проживав Гнат Задорожній. Добрий був господар, мав золоті руки, за що не візьметься, все в нього виходило додільно і в лад. Майстрував діжки, цебра, столи, ложки, сопілки. Був одружений, старший із дітей Афанасій уже брався допомагати батькові. Все йшло добре, та сталася біда: занедужав Гнат Макарович. І з кожним днем погіршувалося його здоров’я. Невдовзі вже ледь-ледь переступав власний поріг. І тут в одну із ночей сниться хворому, що до їхньої світлиці завітала нетутешня дівчина, вся заквітчана, такої краси і вроди, що ще не доводилось і бачити на своєму віку. І сказала та дівка-красуня: «Вставайте, дядьку Гнате, та підіть до Кравцівської ковбані, напийтеся води джерельної, то й буде вам ліпше, відступить хворість. А вирушати туди треба до схід сонця, а зробити це аж сім разів поспіль». Як тільки дівка сказала ці слова, то миттю і зникла, наче розчинилася в повітрі.
Вранці, як благословило на світ, поплентався дядько Гнат до вказаного джерела. Випив тієї водиці – і враз відлягло в грудях, стало краще дихати, і сили дещо додалися. Став Гнат ходити до криниці, як і було велено дівчиною, аж сім разі, доки й зовсім не одужав.
І знову якось уві сні з’явилася та красива й уквітчана дівчина та й каже: «А тепер, дядьку, розчистіть джерело, поставте зруб, покличте батюшку, хай він освятить ту криницю. І буде та цілюща вода немічних лікувати. Та закрутило Гната Задорожнього в круговерті буденних клопотів та господарських справ. Так пройшло кілька днів. Все думав: «Нехай буде вільна хвилина – схожу до криниці та й підлаштую». Невдовзі нічна чарівна гостя втретє завітала уві сні: «Чи зробили ви те, що просила?». «Ні, – відповів дядько Гнат. – Забув». А вона йому на те сердито: «Якщо не зробите все те, що я казала, то жити Вам тільки до весни. І розчинилася, як у тумані».
Тільки стало світати, Гнат Задорожній узяв лопату, сокиру, пилку та й поспішив із сином Афанасієм до джерела. Не один день невтомно працювали. Вичистити криницю, зробили цямрини висотою в сажень від води, очистили довкола невеликий майданчик, прилаштували дерев’яне цебро – джерело нарешті стало окультурене. Упорались напередодні Клечаних свят. Чутка про зцілення розлетілася довкола. На третій день Клечаних свят 1896 року криниця була освячена.
Чудодійство, пов’язане з нею, продовжувалося. Одній хворій жінці в Лушниках наснилося, що до тієї світлиці зайшла молода дівчина у вінку із польових квітів і сказала, щоб та сходила до Кравцівської копанки, набрала води, обмилася, то всі болячки і пройдуть. Та небога так і зробила, згодом одужала і жила ще довго-предовго.
Від Сергія Івановича дізналися про такий випадок: жив у Калайдинцях дід, прозивали його по вуличному Сагун. Чомусь перестав він ходити, довелося вже милицями користуватися. Раз на Зелену неділю наснилася йому небаченої краси дівчина, яка й попросила його сходити до криниці і прибрати навколо неї, бо худоба, яку приганяли сюди пастухи на водопій, насмітила і позбивала ратицями грунт. «Не можу я виконати твого прохання, бо ж не дійду», - мовить дід Сагун. «А ти, - каже дівчина, - спробуй дійти, хоч і через силу, вип’єш води і знову будеш ходити, як і колись». Дійшов дід, напився води, вичуняв, ходячим, кажуть, і помер, коли прийшов час.
Дивна панночка з’являлась уві сні багатьом жителям навколишніх сіл. Тільки її побачив один хлопець не вві сні, а наяву. Було тому хлопцеві років чотирнадцять. Погнав він волів на пасовисько, а ввечері, повертаючися додому, вирішив напоїти худобу з Кравцівської криниці. Наблизившись до водопою, загледів, що на цямрині стоїть дівчина років п’яти у волошковому віночку. Пастух, побачивши це, хотів підійти і зняти дитину, щоб не впала у воду. Тільки-но подумав, не встиг зробити ще й кроку, як дівчинка, наче пухнаста пилинка, зникла без сліду. Хлопець, тремтячи від страху, пригнав додому волів. Батько почав розпитувати сина, і той йому розповів про ту дивину.
Коли люди переконалися в цілющій силі джерельної води, то спорудили невелику каплицю із хрестом, на якому був зображений Спаситель. У середині каплиці на поличках стояло кілька ікон. Під гору був споруджений і курінь, де замучені недугою хворі, котрі приходили з усіх усюд, пили воду і обмивалися нею. Старий одяг залишали, його могли забрати ті, хто потребував, - каліки, бродячі музиканти, сироти. Від криниці, кинувши у воду мідяки, люди йшли до церкви і несли шовкові хустки. Як стверджували очевидці, одного разу сталося диво: кинуті у копанку монети водяним потоком викидалися на зруб. Їх збирали і віддавали священикові, який відправляв тут молебні.
Опрацювавши історико-етнографічну літературу в шкільній та районній бібліотеках, ми дізналися, що про чудодійну криницю є чимало друкованих згадок. Ще до революції, у 1900 році про неї писав Василь Петрович Милорадович, український фольклорист, етнограф, історик, поет і перекладач, який народився 13 січня 1846 р. в селі Токарі, Пісківської волості, Лохвицького повіту (нині Лохвицький район Полтавської області), в популярному журналі «Кіевская Старина». Ось що він записав: «Въ верстѣ отъ Калайдинецъ, въ урочищѣ Кравцивське, между двумя полянами поспѣвающей ржи замѣтна трещина, переходящая въ узкій, глинистый ярокъ съ невысокими, отвѣсными боками, на которыхъ высятся рѣдкіе, большіе дубы, груши, грабы и кустарникъ. На днѣ оврага дубовая часовня съ крестомъ, на которомъ изображенъ Спаситель, и нѣсколькими иконами на полкѣ. Помостъ и срубъ криницы дубовые, послѣдній 1аршина ширины, до воды не болѣе сажня. Въ сторонѣ за каплицей плетневый курень для приходящихъ и далѣе свѣжій, зеленый, густой лѣсъ. Полное уединеніе, спокойствіе и тишина этого уголка производятъ на душу успокоительное дѣйствіе».
У 80-х роках полтавський журналіст І.Наливайко описував калайдинцівську криницю в краєзнавчому нарисі «Легенда чи бувальщина»: «Так от, на околиці Калайдинців, в урочищі Кравцівське, поміж двох галявин, де козаки-селяни сіяли жито, пролягав вузький глиняний ярок, обабіч якого росли вікові дуби, дикі груші, граби, а круті схили рівчака вкривало густе розмаїття чагарників. На дні, скільки люди пам’ятають, булькало джерельце, від нього струмував потічок. Від урочища джерело отримало назву Кравцівське. Від яру навіть у спеку віяло прохолодою. Джерельна вода була крижаною, від одного ковтка зводило щелепи. До речі, згадував він і те, як його тітка Маруся ще «перед революцією аж двічі відвідувала ту чудодійну криницю, бо страшенно болів шлунок. А от попила води і мов на світ народилася».
У своїй книзі «Українські народні казки у 40 книгах» український етнограф Микола Зінчук згадує іншу легенду, яку він записав у 2008 р. від місцевої жительки Бутко Марії Михайлівни (1936 р.н.): «Було це давно. Після першої світової війни багато хто повертався до нашого села інвалідом. Прийшов додому і Прокіп Данилович, колись моторний чоловік. Але війна підірвала його здоров’я, фронтові рани пекли вогнем, а разом з ними і хворе серце. Ніхто не знав, якими тяжкими були для чоловіка довгі безсонні ночі, коли він залишався віч-на-віч з темрявою і болем. Тоді здавалося йому, що стражданням не буде кінця. Але новий день заглядав у вікно, і все повторювалося: домашні турботи, тривожний вечір, безсонна ніч, бо біль не давав спати, хіба що задрімати.
Одного разу Прокопові Даниловичу приснився дивний сон: якийсь незнайомий голос говорить йому: «Піди в Кравцівське урочище і в долині, між пагорбів, викопай криницю. Там б’є підземне джерело. Вмийся тією водою і ти зцілишся». Чоловік раптом прокинувся. До ранку думав він над віщим сном. Вирішив, що спробувати варто. За декілька днів він викопав криницю, вмивався водою з неї. Сталося справжнє диво, Прокіп Данилович дійсно зцілився. А біля кринички зробив каплицю, приєднав цеберко і кухоль. Вона була справжнім порятунком у спекотну днину. Люди розказували, що ще до того, коли викопали криницю, з гірки було видно, як сяяло те місце, де било цілюще джерело. Тепер вона освячується кожного року на Зелену Неділю. Багато людей збираються біля кринички, щоб вшанувати пам’ять односельчанина, який залишив свій слід на нашій землі».
Мисник С.І. повідомив, що в той час, коли закрилася в Калайдинцях церква (1952 рік), то криниця стала єдиним місцем, де прихожани раз на рік могли зібратися всі разом, помолитися Богу, очистити душу від скверни. Із середини 60-х років під атеїстичним утиском криниця остаточно занепала. Заросли бур’яном численні стежини, що вели до джерела життя.
Від місцевого жителя Андреєва С.М. ми дізналися, що у 1991 році на хвилі демократичних перетворень його дядько, мешканець села Калайдинці Андреєв Дмитро Павлович, відчуваючи несправедливе ставлення до загальнолюдських цінностей, написав листа в районну газету «Лубенщина» про відродження криниці. І закипіла робота, яка лягла на плечі тодішнього сільського голови Андреєва Григорія Михайловича. Він із ентузіазмом почав її відновлення. Першими взялися до роботи в основному пенсіонери, в пам’яті яких збереглися відомості про кращі часи колись діючої криниці. Двадцять п’ять років до неї ніхто не ходив. Заросла вона і замулилася. Упало звалене буреломом дерево. Ледь віднайшли джерело методом колективного пошуку: орієнтиром була ще й груша-бергамотка, котра пережила той час. Серед тих, хто відроджував криницю, були: Синенко В.Я., Баламут П.Х., Кравченко Д.О., Підтоптаний Д.Н., Андреєв В.Д., Мисник М.П. та інші. Велику допомогу надав керівник КСП «Діброва» Китайгора О.І.
Ми зустрілися з Олексієм Івановичем. Ось що він розповів: «Зроблено тоді було чимало: вглиб прокладені бетонні східці і поручні, встановлені бетонні кільця, поставлені хрест і лавочки. Відроджену криницю заново освятив отець Володимир із Городищенської церкви Чорнухинського району (нині Лубенський район). Урочистості з цієї нагоди відбулися на третій день Трійці 1996 року.
Із тих пір і до сьогодні традиційно відбувається освячення Калайдинцівської криниці. Святих цілющих криниць у нашім краї майже немає. В інших місцевостях існують, вони доволі популярні: огороджені, розрекламовані. Ними гордяться, до їхнього джерела тягнуться люди. Тому сьогодні постало завдання: відродити криницю: поставити дубову каплицю, вичистити майданчик, випиляти непотрібні самосійні дерева і кущі, вичистити 300-метровий потік, відремонтувати 400 метрів ґрунтової дороги, обладнати стоянку для транспорту, поставити дороговкази. З таким проханням наша пошукова група звернулася до старости Калайдинцівського старостату посприяти у вирішенні питання облаштування перлини рідного краю - Калайдинцівської чудодійної криниці.
Про криницю писали не тільки етнографи і краєзнавці. Пошуковці зустрілися з вчителькою української літератури нашого опорного закладу, яка є авторкою етюду «Зоряна криниця».
На сьогодні Калайдинцівський історико-краєзнавчий музей включив матеріал про криницю в урочищі Кравцівське в експозиційний. Охочим екскурсоводи розповідають її історію. Учні-краєзнавці спостерігають за станом збереження джерела, застерігають населення від його руйнації, щоб не втратити святості, адже в ньому воістину жива вода, яка є символом здоров'я, сили, чистоти.
Зібраний матеріал може бути використаний учнями та вчителями при підготовці до уроків історії, української літератури, українознавства, при проведенні тематичних заходів, виховних годин. Вони будуть корисні усім, хто цікавиться історією рідного краю.
Провівши пошукову роботу, ми вкотре переконалися, що наша земля багата яскравими пам’ятками, перлинами фольклору, які є частиною історії і сьогодення. Ми можемо з впевненістю сказати, що у відродженні минулогоі заключається сенс усього нашого життя, адже незамулена народна пам’ять приведе до кришталево-чистої криниці духовності.
Краєзнавчо-пошукова група "Берегиня" Свято «Козацька держава – наша гордість і слава!» 15.10.2021 14:37 |
 До Дня захисників та захисниць України учні, класний керівник 7 класу Дацій О.М. та вчитель фізичної культури Голубенко Л.І. підготували й провели спортивно-козацьке свято «Козацька держава – наша гордість і слава!»
У заході взяли участь учні 6-8 класів. Діти змагалися та демонстрували найкращу спортивну підготовку, творчі й розумові здібності.
За результатами змагань учні 8 класу отримали І місце, ІІ місце – 7 клас, ІІІ місце – 6 клас.
Переможці змагань були відзначені дипломами й солодкими призами.
День Захисниківі Захисниць України! 13.10.2021 21:04 |
 Героям країни,Воїнам світла –
Захисникам України,
Що мужньо боронять нас
Від супостата,
Ні танком, ні градом
Вас не залякати.
Всім тим що життя
Не шкодують віддати –
Низький вам уклін,
І велика подяка!
Зі святом вітали сьогодні захисників України в ОЗ "Калайдинцівська ЗОШ ЛМР". До освітнього закладу запросили учасників АТО Олександра Клюшника, Ігора Половнікова, Володимира Мовчана. Щиро і емоційно звучали слова екскурсоводів і джурят рою "Соколята" Царук Ксенії, Сагло Вікторії, Черняка Ярослава, Глушка Дмитра у шкільному музеї Бойової слави, де відбувалась зустріч. Директор школи Сергій Мисник подякував воїнам і привітав з прийдешнім святом. До вітань доєдналися учні 9-11 класів. Квіти захисникам подарували члени пошукового загону "Патріот" Проценко Тетяна, Даниленко Юлія, Щелкунов Максим. Всі присутні віддали шану загиблим героям хвилиною мовчання.
Дякуємо Вам, шановні наші захисники, за можливість жити і працювати під мирним небом. Зі святом!
|
