Новини

Урок пам'яті - 2018

І
190918DSC00019Із нагоди 75 річниці визволення Лубенщини від фашистських загарбників у шкільному музеї ОЗ «Калайдинцівська ЗОШ» відбувся урок, який провів учитель історії С.І. Мисник. У кімнаті «Бойової Слави» учні Соколовський Віктор (11 клас) і Дронько Ростислав (9 клас) розповіли про події 1939- 1945 років, які відбулися на Лубенщині. Із полів Другої Світової війни до рідної домівки не повернулись 483 земляки, у тому числі з Калайдинець - 163, Хитців -140, Клепачів -71, Лушників -38 воїнів. Народна пам'ять навічно закарбувала імена тих хто поліг в ім’я Перемоги.
 
С.І.Мисник розповів про тяжку участь молодих людей, яких насильно вивезли в Німеччину. Учні розглядали перепустки, листи, надіслані східними робітниками в наші села. Також школярі розглянули експозицію «Трагічне відлуння подвигу», де зібрані матеріали про жінок - солдатських вдів, які змушені були тяжко працювати, виховуючи дітей, і оплакували загиблих чоловіків.
 
Урок супроводжувався воєнними і патріотичними піснями, що відносили уяву дітей у далечінь минулих трагічних подій. Загиблих воїнів ушанували хвилиною мовчання.
 
Сергій Іванович зазначив, що пам’ятати минуле – значить мати майбутнє, і закликав не забувати історії своїх родин, піклуватись і доглядати за могилами померлих.

Подробнее...

 

7 клас відпочиває

IMG-2b887577e4a2dc1f7dffc3140430e949-VУчні 7 класу чекали погожої осінньої днини, щоб після уроків піти в ліс на традиційний пікнік. Як і завжди, він обіцяв бути насиченим, веселим та емоційним. Тим більше, що в наш колектив влились нові учні.
Одного погожого вересневого дня наш клас вирушив на відпочинок. За розвагами, іграми, веселощами, дружніми розмовами біля вогнища ми й незчулися, як пролетів час. Ми провели різні вікторини, конкурси і просто та цікаво поспілкувалися.
Сподіваємось, що й надалі підтримуватимемо цю традицію, бо шкільне життя проходить не тільки за партою.
Далі буде…
                               Сененко Владислав,
                                                     учень 7 класу
 

Вибори учнівського самоврядування закладу - 2018

     vuch18DSC00016Першу половину вересня у школі, як і кожного року, проводилися вибори до учнівської ради школи. Дуже приємно, що учні проявили активність, створивши здорову конкуренцію на посаду голови учнівського самоврядування, очільників центрів. Претенденти ділилися своїми передвиборчими програмами, планами, мріями.

     Маємо оновлену учнівську раду у складі:

П.І.Б.

Посада

1

Чупир   Олег

Голова УС

2

Кучеренко Сергій

Заступник голови УС

3

Кот Тамара

Очолює навчальний центр

4

Проценко Тетяна

Член навчального центру

5

Проценко Анна

Член навчального центру

6

Чернова Анастасія

Очолює центр «Дозвілля»

7

Чернова Тетяна

Член центру «Дозвілля»

8

Сичова Віта

Член центру «Дозвілля»

9

Сокур Максим

Член центру «Дозвілля»

10

Сененко Владислав

Очолює центр «Спорт і туризм»

11

Гаврилюк Ярослав

Член центру «Спорт і туризм»

12

Малінська Руслана

Член центру «Спорт і туризм»

13

Корніяченко Олександра

Очолює прес-центр

14

Циганіна Софія

Член прес-центру

15

Нечипоренко Сніжана

Член прес-центру

16

Глущенко Вікторія

Очолює центр «Волонтер»

17

Соколовська Вікторія

Член центру «Волонтер»

18

Рудь Богдан

Член центру «Волонтер»

19

Демура Анатолій

Очолює центр «Дисципліна і порядок»

20

Чернов Костянтин

Член центру «Дисципліна і порядок»

21

Дронько Ростислав

Член центру «Дисципліна і порядок»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подробнее...

 

Естафета пам'яті - 2018

1809dsc02947Миру Україні, спокою і тиші – такі побажання висловлювали сьогодні учасники Всеукраїнської Естафети Пам’яті «Слава визволителям України»,  яку з нагоди відзначення 75-ї річниці визволення областей України  від фашистських загарбників проводить рада Організації ветеранів України за підтримки місцевих організацій. Під час мітингу-реквієму, що проходив у Калайдинцях, Лубенський район прийняв Естафету пам’яті від сусіднього Чорнухинського району.
Керівники району разом із делегацією з Чорнухинщини, представниками місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадськістю села вклонилися пам’яті загиблих та поклали квіти до меморіалу.
Перед присутніми виступили голова райдержадміністрації Тетяна Качаненко, заступник голови Чорнухинської райдержадміністрації Владислав Бибик, Калайдинцівський сільський голова Василь Гава. Заступник голови Чорнухинської райдержадміністрації Владислав Бибик передав Всеукраїнську Естафету Пам’яті «Слава визволителям України» голові райдержадміністрації Тетяні Качаненко. Після заповнення сторінок історії Лубенщини естафета буде передана місту Лубни, а надалі - Оржицькому району.
Звучали воєнні та патріотичні пісні минулих літ та сучасності у виконанні Наталії Карпенко, Катерини Кондратенко, Миколи Ужакіна, Олени Мацак, та Володимира Котюха. Учень Калайдинцівської школи Владислав Сененко виконав проникливу молитву за Україну. Учасники мітингу вшанували пам'ять визволителів хвилиною мовчання, після чого ветеранам та гостям запропонували скуштувати солдатської каші. Директор Калайдинцівського опорного закладу Сергій Мисник провів для чорнухинських гостей екскурсію по школі.
У ці вересневі дні далекого 1943 року наш і сусідні райони були визволені від нацистських окупантів. І сьогодні ми згадуємо всіх, через чиє життя пройшла Друга світова війна: фронтовиків, партизанів, мирних жителів, які втратили рідних і близьких в тій жорстокій і кровопролитній війні. А зараз, коли знову йде війна, все більшої актуальності набувають заклики до єднання. «Доки ми єдиний народ – нас не подолати», - звучало майже з кожних вуст. Пам’ятаймо уроки минулого, аби не повторити помилки у сучасності, задля майбуття.

Подробнее...

 

Всеукраїнська експедиція учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна» - 2018 Напрям: «Із батьківської криниці»

Весільний одяг українців крізь призму часу
 
Український народний одяг – яскраве й самобутнє культурне явище, котре розвивалося й удосконалювалося протягом століть. Кожна епоха накладала відбиток на традиційне вбрання, тому можна впевнено стверджувати, що особливості костюма являють собою одне з важливих джерел вивчення етнічної історії населення України.
Досліджуючи в минулих роках тему весільної обрядовості, цьогоріч ми вирішили акцентувати увагу на традиційному весільному одязі українців, адже матеріал дуже цікавий для сучасної молоді та й для нащадків.
Не один рік поспіль ми досліджуємо праці нашого видатного земляка - Костянтина Максимовича Сементовського, який він жив у селі Калайдинці, тут писав художні, публіцистичні, ентографічні праці, що базувалися на місцевому матеріалі. Тож і порівнювали матеріал, записаний Сементовським, середини ХХ ст. і сучасний.
Скарбниця традицій нашого краю з її самобутністю та варіативністю є неоціненною, адже вирішальну роль у розвитку весільного вбрання відігравали етнічні традиції, що забезпечували передачу від покоління до покоління досвіду, набутого народними майстрами протягом століть. Комплекси українського традиційного весільного вбрання молодих милують нас своєю життєрадісною красою, багатством елементів та кольорів, їх обрядовою значимістю, дивовижною мистецько-художньою довершеністю.
І перше, з чим асоціюється одяг наречених – вишита сорочка, яка займала особливе місце. К.М.Сементовський у рукописі про весільний обряд зазначив, що символіка сорочки містить побажання блага на майбутнє подружнє життя, яке має бути довгим і щасливим. Вона становила основу весільного строю молодих. Це була додільна лляна сорочка з орнаментацією білими нитками по білому полотну в поєднанні з такими технічними засобами ажурного декору, як виколювання, вирізування та мережка. Костянтин Максимович писав, що матеріалом для виготовлення сорочок здавна служило конопляне та лляне полотно. У нашій місцевості здебільшого сорочки були лляні.
Художні особливості вишивки були завжди тісно повязані з технологію і матеріалом. У кожному історико-географічному районі, навіть в окремому селі, їй були властиві свої особливості в орнаментах, кольорових поєднаннях. У праці Сементовського згадано, що вишивка у нашій місцевості наприкінці ХІХ століття була «білим по білому».
Та з появою різнобарвних фабричних ниток на початку ХХ століття у стримані одно-двоколірні традиційні вишивки увійшла поліхромія. Усередині ХХ століття весільні сорочки буяли яскравими квітами, і чим яскравіші вони були, тим більше вважалося, що наречена з багатої сім’ї. Нині подекуди зустрічаються зразки витворів кінця ХІХ - початку ХХ століття (вишивки «білим по білому»).
За своєю структурою жіноча сорочка була довшою від чоловічої і складалася з двох частин - нижня частина (пiдтічка) шилася з більш грубої матерії. А цільні сорочки вважалися у жінок ошатними та святковими, тому саме такі виготовляли, перш за все, як весільні. Сементовський К.М. нічого не згадує у своїй праці про таку особливість сорочки. У зразках середини та кінця ХХ століття ми зустрічаємо сорочки, які зшиті посередині, їх верх білосніжний, а низ пошито із темнішої тканини. А це означає, що не всі сімї мали змогу приготувати своїм донькам цільну весільну сорочку.
Вишивка на весільній сорочці мала боронити людей від злої і нечистої сили. Народна память зберегла чимало оповідок про те, як візерунки весільних вишиванок захищали чоловіків від куль, допомагали їм у далеких країнах пережити розлуку, переносити труднощі.
К.М.Сементовський писав, що на рукавах сорочки проступали давньослов’янські образи великої богині Берегині, покровительки життя на землі і підвладних їй стихій. Елементи вишивки Берегині можемо зустріти і нині на вишиванках середини ХХ ст. 
Поверх сорочки одягали плахту, а поверх неї - фартух («запаску»). Поверх сорочки дівчина огортала стегна двома шматками однотонної або орнаментованої вовняної тканини – запаски. Про такий вид запаски нам нічого не відомо: ні з праці Сементовського, ні від місцевих жителів. Лише говорилося, що був «під’юпник» із цупкої тканини.
У праці Сементовського є згадка про плахту (поясне вбрання з двох до середини зшитих полотен, доповнене спереду вовняним або полотняним фартухом), як святковий одяг. Із розповідей місцевих жителів ми зрозуміли, що такий вид поясного вбрання у ХХ столітті витіснила спідниця.
Зверху на сорочку одягалася корсетка – безрукавка з фабричної тканини, яка в нашій місцевості була здебільшого, зі слів опитаних жінок, темно-синього кольору, а якщо корсет був вишневого кольору, то всі бачили, що сім’я заможна.
Стан молодої оперізували весільним рушником, який обовязково вишивали самі наречені і тільки на домотканому полотні.
Шию прикрашали намисто,дукати, корали, а голову - пишний весільний вінок та кольорові стрічки, які були підперезені рушником.
Молодий був одягнутий у білу свиту з доморобного битого сукна, оздоблену оксамитом, сині широкі штани, чоботи. Вузький комірець весільної сорочки зав'язувався червоною весільною стьожкою, а смушкова шапка була прикрашена весільним віночком та стрічкою. Поверх весільної сорочки на плечі молодому накинуто чумарку. Стан підперізує тканий шерстяний пояс поверх пістрьових широких штанів, заправлених у чоботи. У праці К.М.Сементовського про одяг нареченого нічого не сказано. Та й місцеві жителі не акцентували на ньому уваги. Більше говорилося про одяг нареченої.
Нині загальна тенденція в моді творити свій індивідуальний оригінальний образ знаходить яскраве втілення у весільному вбранні. Намагаючись уникнути шаблону молодята звертаються до етнічних елементів: застосування старовинних обрядів і використання сучасного одягу в етнічному стилі.
Комплекси українського традиційного весільного вбрання молодих милують нас своєю життєрадісною красою, багатством елементів та кольорів, їх обрядовою значимістю, дивовижною мистецько-художньою довершеністю. Впродовж вікової історії кожна деталь одягу освячувалась колективною народною традицією. Вона мала служити одній високій меті - захистити подружжя від лихих сил, забезпечити молодим щасливе майбутнє, показати на людях їхню чесність у житті та вправність у роботі, а значить засвідчити їхню зрілість і готовність до створення власної сім'ї.
Дослідивши матеріал, ми вкотре переконалися, що прийдешні покоління повинні знати, зберігати, примножувати традиції нашого народу, щоб з гордістю можна було сказати нащадкам: «Ми – Українці!».
 
Сичова Віта, учениця 10 класу
 
Керівники: Сичова Валентина Григорівна,
вчитель зарубіжної літератури та російської мови,
 
Гроза Людмила Василівна,
вчитель англійської мови
 
 

Олімпійський урок - 2018

   olimp18DSC00066 6 вересня 2018 року в нашому закладі відбувся Олімпійський урок, основою метою якого було виховання учнів на гуманістичних цінностях олімпійського руху, формування в них навичок та культури здорового способу життя, залучення їх до активних занять фізичною культурою і спортом. до програми уроку ввійшли:
1. Майстер-клас з хореографії під музичний супровід для дівчат 6-11 класів.
2. "Веселі старти" для учнів 2-5 класів.
3. Легкоатлетичні змагання.
     За результатами легкоатлетичної естафети:
І місце - 10 клас
ІІ місце - 9 клас
ІІІ місце - 8 клас.
Молодці!!!

Подробнее...

 

La strada 1 3 La strada 2 2

cropped-LOGO-AIR 800 600-200x50

minosv

 poippo

 81502489

viddilosvity 1

лубраймметцентр

 images2ms

 Снимок 2018н

profkom

centr

Сейчас 10 гостей онлайн
Статистика
Пользователи : 42
Статьи : 736
Просмотры материалов : 390176

вул. Рубцова, 57, с.Калайдинці, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37525

тел.  05361-93140

e-mail:  kalajdynci@ukr.net;