Урок звитяги «Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять»
Афганістан… Уже 32 роки у нашій свідомості прописане це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.
15 лютого ми відзначаємо скорботний День пам’яті воїнів-афганців. Саме 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив назавжди пекельну землю Афганістану, де протягом 10 років палахкотіла справжня війна. Неоголошена, безглузда, страшна.
З нагоди цієї пам’ятної дати у музейній кімнати Бойової слави опорного закладу «Калайдинцівська ЗОШ ЛМР» відбувся Урок звитяги «Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять». На Урок були запрошені учасники бойових дій на території республіки Афганістан, місцеві жителі Станіслав Чимош, Михайло Василенко, Анатолій Ридун, Віктор Вискірко. Джурами Владиславом Сененком та Ярославом Гаврилюком були проведені екскурсії експозиціями музейної кімнати, особлива увага була приділена матеріалам про воїнів-афганців, наших односельчан, які вистояли і повернулися додому живими і тим, які полягли на полі бою. Джура рою «Соколята» Лілія Коваленко прочитала вірш, про матір-афганку, яка втратила сина на війні, а джури Володимир Калашник і Едуард Рудь несли почесну варту протягом всього заходу. Екскурсію супроводжували аудіо та відеоматеріали, що створювало відповідну атмосферу…
Завітав привітати учасників бойових дій і сільський староста Борис Федорченко.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих всі присутні.
Афганістан... Він увійшов якщо не в кожне серце, то в кожне місто, далеке село. І хоча відлунала мідь військових оркестрів, відшуміла на південному кордоні радість зустрічі воїнів-інтернаціоналістів, які повернулися додому, його Вічний вогонь пломеніє для нас і сьогодні. І палатиме завжди... Відблиск цього вогню на обличчях тих, хто обпалений жорстокою війною, сьогодні живе мирним життям, він – в їхніх справах. Його відблиск – в нашій пам’яті…
Захід підготували учитель історії С.Мисник, учитель захисту України С.Крутій, педагог-організатор Т.Десятник.